Як кличе мене, ненька, до вікна,
Поглянь, яка краса, рідненька доню,
Та бережи, дитино, ти літа,
Свою безмежну,неповторну долю
Ти зрозумій, дитино, що життя -
Воно не за́вжди буде лиш привітним,
У мудрості виховуй ти дитя,
Щоби ніколи не було самітним
Люби його, в житті оберігай,
Тремти над ним, як над дитям лелека,
Але завжди, рідненька, пам"тай,
Що й тут бува життєва небезпека
Ота межа, яку не переходь,
Любові теж в житті бува багато,
Бо цю межу лиш створював господь,
Щоб серце не заходило далеко
І намагайся, чемність і добро
Та з мудрістю у серденько вкладати,
Щоб у майбутнім сивеє чоло
Було до кого ніжно пригортати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик