Хмарина сіра повз вікно повзла,
Їй випадково в очі зазирнула.
В них не було рішучості і зла,
Лише безмежна туга за минулим...
Минулим днем, бо він пройшов і все,
Минулим роком, бо його прожи́то...
В поля цю тугу хмара віднесе,
Напо́їть досхочу пшеницю й жито...
Зберуть врожай багатий з тих полів
І зроблять хліб невтомні добрі руки.
Від дощової туги на землі
Він весь з легеньким присмаком розлуки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Анна Шульке