У леті літа виринає пам'ять,
в якій живе навіяне у сни,
і міражі забутої весни
на мить одну являються і тануть.
Заполовіли вруна ярини,
уже й озимі колос викидають
і я́сені, дитячі ясени́
із далини мої літа вітають.
І ясно, що до осені іде...
Рудіє осока і де-не-де
калина опадає на отаву.
І, як учора, майже наяву,
іду косити в'ялу мураву,
але не нарікаю на уяву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: I.Teрен