Перебираючи Всесвіт у пошуках квітки сонця
Філософ торкався стомлено своїх старечих зіниць.
Те, що здавалося світлом, поглинуте невагомістю.
Те, що здавалося тінню – стало голосом птиць.
Повільні кроки кригою. І ночі в даремних пошуках,
Розтрачені роки – китиці. Торкнувся туман чола.
У пошуках квітки сонця, що в прірву пішла безликою.
Стомився шукати й кликати… Й тягнутися до тепла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2020
автор: Тетяна Глінчук (Ващук)