[b]Дружини воїнів[/b]
Як кохали дружини, що сотні віків,
Пережитих і зниклих на цвинтарі літ,
Виглядали з походів тих чоловіків
І вкривали цілунками кожен їх слід!
І ніякі слова не розкажуть про час,
Що закреслив всі мрії, прибрав з голови,
Про ту силу, що змусила довго чекать
І за мить присудила їм долю вдови.
Возвеличить народ їх мовчазну любов,
Увіллє голосіння у праведний спів!
Як кохали дружини, що, витерши кров,
Цілували долоні загиблих бійців!
2022
[b]Жёны воинов[/b]
Как любили те жёны, что сотни веков,
Миновавших и канувших в кладбище дней,
Дожидались с походов любимых бойцов
И бросались на шеи уставших мужей.
Никакими словами о том не сказать –
О тяжёлых мученьях, капризах судьбы,
О немыслимой силе, заставившей ждать,
А потом оказаться на месте вдовы.
Но восславит поэт их немую любовь
И возвысит тех жён над толпою людей!
Как любили те жёны, что, вытерши кровь,
Целовали ладони у мёртвых мужей…
1995
Картина - Рубцов С.С. "Ігор і Ярославна"
https://www.youtube.com/shorts/zK9OVaUgP6k
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2020
автор: Тетяна Мошковська