Шумить пшениця з краю в край,
Під сонцем смагне щедрий колос…
Земля моя, неначе рай…
В душі її - духовний голос.
Де пахнуть луки чебрецем
І сад у яблуках з наливом,
Там хмари чітко олівцем
Малюють щедро дощ і зливи…
І п’ють їх маки у полях,
Купа голівку жовтий сонях…
Веселки райдужної шлях
Тримає небо у долонях.
Живить повітря петрикор,
П’янить озону свіжий запах,
А Липень творчий у декор
Дарує з громом небу спалах
Над світом лине диво – спів,
Вокальну трель виводить жайвір…
Як гімн Землі усіх часів,
З’єднав в собі природний клавір.
18.07.2020
Л.Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.07.2020
автор: Любов Таборовець