В самотнього старого щуролова
Немає мрій. В щоденнім ритуалі
На полювання він виходить знову –
І сатаніє у своїй печалі.
Звучить дуда, виманюючи з нетрів
Тваринок сірих на поталу смерті.
І сам він сірий у старому светрі,
Вже схожий на свої маленькі жертви.
Давно щурі покинули підвали,
Живуть собі - і , кажуть, мають крила…
Лиш щуролов слабкий, хоч ще зухвалий,
А голос йому дудка замінила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883580
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: Тетяна Мошковська