На човнику життя,
На березі дитинства,
Спішили в майбуття,-
На хвилях мрій іскристих...
Спішили, а куди,
Й самі майже не знали,
У човника води
Бувало набирали...
Як води відійшли,
Кудись мрії дитячі,
У юність припливли,-
Мрії нові крилаті...
На човнику життя
Ми знову поспішали,
У нове майбуття,
Вже й зрілими ставали...
Як води і літа
Пливли між берегами,
Бувало й поверта
Невдалими шляхами...
Та збитися з путі,
Ми, звісно, не бажали...
І човником життя
У гавань потрапляли...
Бувало човник нас
Носив і проти вітру...
А невблаганний час
Сріблив нашу "палітру".
На човнику життя,
Потроху ми старіли,
У нове майбуття
Пливли вже й наші діти...
Не зупинялись ми
І дітям помагали,
Розважливі були
І вдало веслували...
На човнику життя,
З"явились в нас онуки,
І ми без каяття
Їм підставляли руки...
На човнику життя
Ми все ж таки стомились,
Йдемо ж у майбуття,
І мрії не спинились...
На човнику життя,
Вже є у нас правнуки,
Ми вірим в майбуття,
Хоч і слабкі в нас руки...
На човнику буття
Долаєм перепони...
Повзем у майбуття,
Хоч вже і не здорові...
На човнику життя,
На березі любові,
Несем у майбуття,
Ми спогади чудові...
Є мрія ще жива,
Щоб човник не розбився...
І мрія ще жила
Так, як колись в дитинстві...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883647
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2020
автор: геометрія