[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Білоозерянська Чайка