я не знаю, що я роблю, я не знаю, хто я такий,
я не знаю, куди я йду, і нікого в тім не звинувачую.
цей світ збожеволів – і хто ж підпишеться тут за мене?
дитино, є кілька речей, які я знаю напевно:
ми вляпалися в історію, що порівнюється з лайнoм.
диви: то дірка у сонці? мені не подобається. чому
ми завжди втікаємо? якщо ти заплющиш очі, я взагалі не спатиму.
ти спиш, як мале янголятко, слухай: ти що, божевільна?
ми – ліниві, як сонні мухи, в очікуванні змія.
ти спиш, як мала таємниця. – чи велика? авжеж, велика.
а проте й ти не знаєш, чому я досі не втік.
вважаєш, все йде нормально? ні: ми вже давно заблукали.
поводься звичайно, та спи зі шмайсером під подушкою.
чорні хмари на небі. знову на дощ, напевно.
як мені тяжко! добре, що спиш, і не бачиш мене таким.
ти сумна, ти завжди сумна! я не можу з цим примиритися.
так, очікуючи на змія, колись не дочекаємося ранку.
наш борг – завеликий, наша провина – страшна.
де нам, скажи, ще ховатися? під ковдрою з головою?
знаю, ти віриш. ти вгадаєш його наближення,
коли заворушаться штори від раптового протягу. жах!
чорна смерть в нашій хаті. хто оспіває цю мить?
тільки не ти. нам кінець. труситься ціле місто.
бачу, як помирає світ. не брешу, їй-богу!
ти й сама то вже бачиш. не плач. ми очікуємо на змія
waiting for the snake, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Alisson