А може це літо наснилось мені,
де срібні птахи нам співали пісні,
де пилось вино і не чулось вини,
і років ще сто було до зими.
І сонце заспало, солодкий був сон,
і наші серця бились ще в унісон,
як килим персидський стелилась трава,
там, в пам’яті літа зостануся я.
Зостануся там, де яскраві зірки
купались у водах леткої ріки,
де вітер вербу молоду колихав
і де ти мене ще так сильно кохав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883752
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: ОксМаксКорабель