Ти,- і еволюції продукт кінцевий?
Нижчої матерії вінець?
Мали на увазі це ви?..
А Творець?
Ти - існуєш тільки завдяки
Полум'ю, воді, камінню?..
Відокремлюють, виходить,
не віки
Від Сотворіння?
Ти - мільйони років тому
Найпростішу, яка є, клітину
Спонукав свідомо
Множитись невпинно?
Ти - тріумф природи?.. Нині
Вірити повинен в казку,
Що мікроб зробив людині
Небувалу ласку?!
Ти, - і прозорливець, кращий
За самого Бога?
Скорше, зерно непутяще
Світу цього злого!
Ти - у вищих сферах дока?
Самолюбство тішиш знову?
Не перетворитися б тобі нівроку
Однієї миті на полову.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883754
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2020
автор: Петро Рубака