Я на ромашці погадала,
Всі пелюсточки обірвала,
Один лишився і тріпоче,
Так, наче відірватись хоче.
Його від вітру заховала,
І про любов свою спитала,
Він відповів, захвилювався,
І від стеблини відірвався.
І полетів з вітрами долі,
Навіки зник у чистім полі.
Пшениця теж усе почула,
До ніг торкнулася, зітхнула.
Я долі мовчки помахала,
В задумі трішки постояла,
І під дощем пішла по полю,
Вся мокра встала під тополю,
Всміхнувшись, витерла сльозину,
В руках стискаючи стеблину,
В думках благаючи пшеницю,
Щоб зберегла цю таємницю.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883827
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Sukhovilova