Назви мені тихесенько ім'я,
Щоб не почули ті, хто йде позаду,
Не перекинулось щоб з нього полум'я,
На літній парк, траву і балюстраду.
Хай пролунає піснею пісень
Цунамі в кров, у підсвідомість ляже,
Його вдихну у груди, мов кисень.
А пам'ять вузликом на міокарді в'яже.
Від нього йдуть мурахи до душі,
А місяць колір на блакить линяє.
Ще не любов, десь в зорянім ковші
Вона чекає тих, хто крила має…
Ще буде все, передчуття краси,
Те майбуття – прикраса цього світу,
Це джерело, кришталь життя, неси,
Цю магію з Старого Заповіту…
Оксана Самохліб 1994р.@Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: Ksenia Samohleb