Вже минуло Петра і Павла,
Літо грозами все ще хвилює.
Липень...липа давно відцвіла,
Та душа аромат її чує.
П"є веселка дощі з джерела,
Сонце золотом землю віншує.
А маленька невтомна бджола
Перший соняшник ніжно цілує.
Небо хлюпає за небокрай,
Безкінечне, бездонне і синє.
Вічне літо! обіцяний рай!
...Тільки в серці звучить щось - осіннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.07.2020
автор: majra