Маленька модель дивної країни

Маленька  модель  дивної  країни,
Новий  день,  тиша,  ранок  і  кава,
Вмикає  на  плазмі  чесніші  новини,
Й  на  працю  збирається  їхати  Клава,

Працює  вона  в  державній  структурі,
Маленька  зарплата,  машина  від  тата,
Звичайна  робота  у  райпрокуратурі,
Але  побалакують,  що  досить  багата,

Сьогодні  до  неї  приносять  всі  справи,
В  конверті  на  чіпси  від  одного  депутата,
Ну  ви  зрозуміли,  куди  дітись  Клаві,
Та  ще  б  на  Балі  у  січні  злітати,

Тут  все  зрозуміло,  усе  по  закону,
Посадить  Клавуся  "когось"  на  три  роки,
Таким  от  Клавусям  немає  перепону,
Але  не  кінець  це  історії  грошей,

Наступного  дня  в  одному  з  універів,
Здавала  за  сина  екзамен  в  конверті,
І  звісно  не  вперше  заходить  в  ті  двері,
Бо  син  трішки  збився  в  життя  круговерті,

А  Кум  у  Клавусі  глава  військомату,
Чесна  людина,  так  мовлять  багато,
Білетика  білого  дістала  по  блату,
Не  може  ж  служити  дружок  депутата,

А  батько  у  нього  відмінний  професор,
Трима  поліклініку  під  чесності  пресом,
Тож  чесним  трудом  на  хліб  заробляє,
І  сину  щотижня  на  голд  відправляє,

Так  можна  до  ночі  писати,  та  досить,
Ви  й  самі  це  знаєте,  але  усі  мовчки,
Таких  от  структур  у  країні  достатньо,
Щоб  кожен  міг  совісті  трішки  продати,

На  благо  родини,  благо  сьогодні,
Без  думки  про  вище  і  кару  господню,
І  нам  не  судити  ні  інших,  ні  себе,
Ми  просто  по  Маслоу  втішаєм  потреби,

А  зараз  ми  трішки  у  думки  тих  вищих,
Заліземо,щоб  зрозуміти  їх  ближче,
Хоча  нам  таких  подарунків  немає,
І  з  того  ж  всі  тіста,  і  всі  ми  це  знаєм,

О  так  милий  світ  весь  купують  за  гроші,
А  люди  прості  еволюції  воші,
Постійно  щось  просять,  неучі  кляті,
Не  треба  їм  книг  заповітних  читати,
 
Нехай  вже  зі  школи  виходять  рабами,
Бо  вчитись  бажання  уже  відібрало,
З  розумними  масами  важко  справлятись,
Тож  всі  по  роботах,  і  не  бастувати,

От  тільки  війна  настигне  країну,
Усі,  кого  вчора  так  мовчки  гнобили,
За  праведну  думку  й  за  вічні  ідеї,
Загнуть  як  завше,  й  кінець  цій  проблемі,

Щоб  жити  нам  краще  не  треба  дебатів,
Не  треба  політиків  в  телеках  клятих,
Не  треба  ні  критики,  ні  депутатів,
А  треба  лиш  в  правді  всім  жити  почати.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883904
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: Дмитро Лісаєв