Петька розпочинав свій ранок голосним кукуріканням, а коли відчинялись вхідні двері хліва, поважно виходив. Молодий красень, впевнений та прудкий, зупинявся на мить на порозі, чекаючи своїх курочок, і вже дружним гуртом бігли шукати у траві черв’ячків та іншу курячу поживу.
А ще Петі дуже подобалась сусідська біла кралечка та так сильно, що півень полишав на деякий час своїх курочок і поспішав до чужого обійстя, щоб співами здобути прихильність білявки. І це йому вдавалось, бо чужа курочка ішла за ним до його чорняво-зозулястої спільноти, і вже більшим гуртом хазяйновито обходили усі свої володіння.
Коли ж наступало надвечір’я і сонечко хилилось на захід, до хліва Петька заходив останнім, а, якщо котроїсь курочки ще не було на місці, ішов її шукати і тільки потім, умиротворено-ситий та задоволений, злітав на сідало.
25.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: Валентина Ланевич