За весь час скільки себе пам’ятаю мені шість разів пощастило бути на весіллі у Світличному.
Вперше це було тільки записування в клубі. На сцені стояли молоді і ще якісь люди, я з них знала тільки наречену тьотю Таню, яка була нам далекою родичкою і подругою мами. По якійсь команді всі люди з квітами полізли на сцену. Мене теж притягли до молодих, щоб я поцілувала тьотю Таню і дядька, який стояв поруч. Цим обмежуються спогади про відвідування першого в житті весілля.
Наступне весілля було в тьоті Свєти (маминої двоюрідної сестри). Там я не лише була на записуванні а й гуляла весілля від початку і майже до кінця. Сиділа за столом як і всі люди і мені подавали все, чого мені хотілося, та коли я наїлася інтерес до свайбування зник і мене відвели до сусідів. Де було дві малі дівчинки такі як і я та іграшковий акордеон, який ми тягали цілий вечір. Наступного дня мене вразив момент коли у дворі де вчора було весілля, з’явилася купа циган, у дивному вбранні, розмальовані як клоуни та і вели вони себе неоднозначно. Стрибали, танцювали, крали курей та ложки і це дійство мене не на жарт злякало, я ревла на всю Молодіжну вулицю міцно тримаючи маму за шию, щоб мене не вкрали цигани, так само, як колись поцупили улюблену соску. Виявляється, то всього на всього свайбани від молодого, приходили на дворище нареченої за молоду дякувать, тому і вели себе так не адекватно.
Наступне весілля було в Домашлінців. Женився Коля на Оксані, яка не далеко жила. Мені на той час було десять років, я вже пам’ятаю всі нюанси весілля, бо була там світилкою. Разом з мамою і татом, (свашкою і дружком) ми були у весільному поїзді і тому приймали участь у всіх весільних обрядах. З цього весілля пам’ятаю, як молодим дарували сервізи і килими, як в молодої пригощали різними наїдками і принесли в шалаш величезну чотиривідерну миску варених раків. Тоді всі веселилися раділи красивій парі, бажали прожити в мирі і злагоді і померти в один день. Так і вийшло, через років сімнадцять подружнього життя Коля, Оксана та їхній синок Саша загинули в жахливій автокатастрофі. Дуже сумно і прикро, радує лише те, що разом весь час вони були щасливі.
У 1997 році мені пощастило погуляти на весіллях у Свєти і Славіка. Свєта йшла заміж в серпні за парубка Толю з Рогинщини. На цьому весіллі я була старшою дружкою і виконувала всі обов’язки покладені на цю роль, навіть зі старшим боярином цілувалася за столом. А що робити? Традицій же ніхто не відміняв і в неділю завжди лунає «Гірко» старшим після дарування, і не важливо, що старшій дружці було тринадцять років і це був перший поцілунок в житті.
В листопаді Славік одружувався з Оксаною. Її забирати поїзд їздив у Малу Кошилівку Ніжинського району. Запам’яталося записування на якому баяніст грав своєї а співаки співали кожен по-своєму. На записування від хати молодої всі йшли пішки, що для нашого регіону не характерно. Потім здивували традиції, коли виносили короваї, то дружки (тато і Толя) заскочили в шопу з кочергами і гуркали ними в брезентове покриття палатки. А коли прийшов час різати коровай, то без «Отче наш» бабусі Оксанині не дозволили. Тому дружки розщедрились на круглу копієчку, щоб за всіма старовинними канонами почитали баби молитву, а свайбани отримали шматочки короваю. Дорога назад теж була не простою, бо в автобусі теліпаться було не дуже комфортно, але в той час намалювався кавалер, який веселим розмовами скоротив час в автобусі.
А у Світличному в той час кипіло весілля і вже веселі гості очікували приїзду поїзду разом з молодою.
Через рік у сусідів було весілля на якому я теж святкувала. Одружувався Вова Кальбусів з Танею. По якійсь випадковості ми з Ірою були покликані на весілля, адже ми набагато молодші були від наречених, але деякий час гуляли всі разом на лавочці біля Чіпки. А можливо, ми потрапили на весілля тому, що в нашому клубі брали колонки і підсилювач на весілля, а крім мене налаштувати їх ні в кого з присутніх не вийшло і в п’ятницю в мене була почесна місія підключати їх старий «Маяк» до нашої ще старішої апаратури. На цьому весіллі ми були без дорослих, сиділи за столами, трішки пили, закусували, реагували на моргання та залицяння парубків і просто весело гуляли весілля.
До цього часу, часто згадую приємні миті весільних веселощів у Світличному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883971
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.07.2020
автор: Інна Рубан-Оленіч