Посулля. 1655 рік
- 1 -
Над обрієм, могутнєє світило
багаттям тліє…
Вже, темніють небеса
чорніє ліс
духмяний лук, пашіє
Над травами
блищить, срібна роса.
Між, прянощів,
повз, щебету та цвірку
Гуляє, вітер - буйний, по дубах
То, колисає лист
то, колихає гілку
То, йде, серед серпанку
по річках.
Між, хвиль Суми
грайливо промайнувши
З’явився, місяць
відображенням крихким.
Хмаринки
небо, зграєй, огорнувши
Чимдужч
у плаванні, змагаються із ним.
Ледь видно, зорі…
Мерегтіння їх, казкове
В розірваних, вітрилах хмар
дає… Те, відчуття
могутнє і впливове
Що, розум
хай, над нами, та, все ж, є.
Пустун, шалений
розігнавши навіжених
На краєвиди
сяйво ночі, ллє.
Понад, Сумой
- дуби, клёни, ілеми.
Вся, річка!..
Її, гирло, повстає
на хвилях, Псла
ревучого, стрімкого
До, витоку
джерельно - степового.
Лягла ярами, стала в низині
З джерельними
прозорими струмками
Зливалася, із водами Сули
і дев’ятьма, поменш її, річками.
Так, ніби
в’язевого листу, візерунок
з, жилок тоненьких
Відобразила, земля
єднанням вод…
Природнійший гатунок
духм’яніший
те, що Сума, дала!!!
Попадька річка
щедра, карасями
вьюнами, качками
в, степу й лісах, плиє.
Ільма Велика
з, коропом й бобрами
та, Ільма Мала
ще й, Безіменна, є.
То, був розлив, Рогозної
ярами
з ріки, Олешні
плавали човнами.
Гола долина, Гуска
в гурт втікала.
Степанівка
що, теж, розливом є.
Та, Головашівка, ця
Вир, та Сейм, єднала
з, Сумой, та Пслом.
На нім, мисочок, є
що, височіє, схилами
Мов, стіни
повстали у ярах
понад річок…
Сума, та річка Стрільна
довершила
Річковий, захист
боронять, у трьох.
- 2 -
У, гаю - луговому
шепчуть трави
Серед дубів
бджола, гуде гуртом
У борті, мед, солодкий
наче, чари
Споріднений
з прозорим, джерелом…
Буяють, квіти медоносні
в дикім лузі
Такого, розмаїття кольорів
та, пахощів
Нема ніде, в окрузі
було усе, чого б, не захотів.
У лісі
брешуть, виють, та хроплять
Щебече соловей
пташки співають
Цвірінькають
гудять, шиплять.
Мовчить, лиш риба!
Навіть, як з’їдають.
Бобри, та нутрії
лисухи й журавлі
Що, плавало, пірнало
що, літало
Були, звірюки й птахи
геть, усі !!!
Людини
лише там, не вистачало.
В, Едемі, тім
річковім, розмаїтим
Таким, цілющим
що, лікує, навіть вітер…
Ген, відлетіли
слава, та пошана
в БЕТОН
закуто й замуровано річки
Купіль Христова
в Київі - Почайна
задавлена, хрещеними людьми.
І де ж поділась
та, цілюща сила
розлитого ярами, джерела?!
Сума
багато рік, воз’єдинила
Тому
настільки, щедрою, була!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884055
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Максим Шелест