Нікчемний світ коли людина – безцінь,
Ударити, штовхнути без проблем,
Ще гірше, як немає заперечень
У неї на такий букет систем …
Нікчемний світ, коли її свобода
Залежить від тугого гаманця,
Коли йде на базар дівоча врода,
Нікчемністю стає усе життя …
Коли кивають всі разом і вчасно,
І оплески під диригента знак,
Коли в очах завчасно промінь гасне,
Обов’язковий харч – чужий несмак …
Коли комусь за радість удавання,
Й немає сил, щоб гримнути дверми,
Коли останні ще зірки – бажання
Померли, коли ще були дітьми …
Ми там були і майже там лишились,
Кістляву руку хтось по нас простяг,
Повземо у багні, уже втомились,
Порвався на шмаття наш перший стяг …
А це ж так просто вирватись на волю,
Почати жити наче вільний чоловік,
Але нікчемність всюди має долю,
Тече, вищить нікчемності потік …
Вона ж не тільки там, де все тьмяніє,
Вона і там, де все чомусь блистить,
Величне слово, та чомусь не гріє,
Наче й живе, а розібратись, спить …
Це ж так важливо, коли кожен найцінніший,
Кожне життя – величне і близьке,
Що з того, що про тих не пишуть вірші,
Важливо те, що ти живеш, ти є …
*фото - кадр з фільму "Colony"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2020
автор: Дружня рука