Побачивши на про́сіці мисливця,
у лісника сховалася лисиця.
Мисливець, вже притомлений добряче,
спитав чи той лисицю тут не бачив.
– Ні я не бачив цю злодюжку хижу, –
а сам рукою вказує на хижу.
Мисливець, не збагнувши ці кривляння,
пішов собі у ліс на полювання.
Лисиця не промовивши ні слова,
до дому вже піти була готова,
але лісник з досади, ледь не плакав:
– Тебе сховав і де твоя подяка?
– Не дякую, – відповіла лисиця, –
бо зі словами жести не зійшлися.
Мораль: такі до влади потрапляють –
слова з ділами в них не співпадають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884148
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2020
автор: Анатолій Костенюк