Я тобі принесла ту п"янку неповторную осінь,
Незабутні літа пам"ятаю звичайно ще й досі
І стежину в саду по якій ми з тобою ходили
Та по справжньому чисто до нестями любили
Де стояла верба, розпустивши розкішнії віти,
На зеленій траві яскравіли дрібнесенькі квіти,
Гомоніли гаї і доносились звуки грайливі -
Це були почуття до глибин неймовірно красиві
Опадав жовтий лист і кружляв у чарівному вальсі,
Навіть погляд світів у саду почуттям милувався,
Заглядав у серця, стільки ж було земної любові,
Мабуть мудрий творець дарував оксамитові долі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884203
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик