А спогади, як сновиди, ходять по хаті щоночі.
Живуть у речах, у стравах, і навіть у шумі дощу.
Є спогади непотрібні, є спогади найдорожчі.
Одні мають силу згубну, а інші - цілющу.
У спогадах наша сутність, вони наша мить та вічність.
І варто заплющити очі усі оживуть умить
обличчя, слова, поцілунки, події, дитинство, юність.
І часом від тих картинок у грудях десь защемить.
І завтрашній день вже скоро всього лише спогадом стане.
Розіб'ється на шматочки,сховається по кутках
звільняючи місце майбутньому в якого свої вже плани,
чергуючи сльози на віях і посмішку на губах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Юлія Сніжна