Зневажуємо корисне ми часом,
все те, що схвалюємо – нам на зло.
Олень напився від струмка і раптом
собак мисливських гавкіт принесло́.
Гіллясті роги свої хвалить о́лень,
які вони розлогі та тверді,
а ноги йому Зевс створив не ті:
таких худих не бачив ще ніколи.
Та вигуки вселяють в нього страх
і на худих ногах він утікає…
В густому лісі кущ його спиняє
за роги, що заплутались в гілка́х.
На лісових, чи на людських стежках
з нас кожного прудкі рятують ноги.
Не вихваляйте свої власні роги,
на тих, хто має їх, чатує крах.
28.07.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Анатолій Костенюк