Пізнавши крил політ у висоту,
Я виконаю Боже це веління
І повернусь на землю цю святу,
Бо саме тут дідів моїх коріння.
Вертатимусь крізь сивину віків
Із багажем не одного століття,
Стрічала там я душі вояків,
Що врятували світ від лихоліття.
Я повернусь, обравши день і час
З галактик інших на свою планету.
І вийде мене рід новий стрічать
Як прапраневідомого поета.
Я знаю, що я точно повернусь,
Шторми здолавши й снігові завії,
І Україні низько поклонюсь,
Сльозу сховавши за розкішні вії.
Я повернусь! Росою упаду,
Травинку кожну освячу любов’ю,
Озвуся соловейком у саду,
Щоб бути, Україно, із тобою!
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884265
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Ганна Верес