Сонечко за день, певно, притомилось.
А можливо й ні, бо вже б не світило?!
Та таке ж жовтаве “сідає” за хмари,
Не на відпочинок — працювати далі.
Від його не “чути” жодних нарікань,
І у темний колір нема зміни “вбрань”.
Знов і знов яскраве, знову й знов сіяє! -
Так свою “усмішку” людям посилає.
Чи оце не приклад людям від Творця,
Щоби ми від злості берегли серця?!
Хоч, не раз втомившись, йдем відпочивати,
Друзі, не спішімо й тоді нарікати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2020
автор: Лілія Мандзюк