Так зоряно у літню ніч
Буває раз на сотню років,
І не збагну у чому річ:
Все гірше чути мої кроки.
У тінь дерев згорнувся спокій,
Мов кіт, що сонно муркотить,
А місяць ще не повен поки.
Кохана спить, кохана спить...
Під вишнями гуде бруківка,
То не заснуть все скрипалі.
Там цвіркунів усіх домівка,
В солодкій затишній імлі.
Медово квітнуть білі квіти,
Під теплим світлом ліхтарів.
Куди усі думки подіти,
Коли не вистачає слів?
29.07.20 ©Стася
(Максим Стаськів)
(Maksym Staskiv)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884325
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.07.2020
автор: Моряк