Туман накочується хвилями в долину,
Прозорим прошарком лягає на траву,
А із блакиті сяюче проміння лине,
І світанкова свіжість розтає в яру.
Щемлива тиша, мов розбилась на уламки,–
Дзвінким пташиним щебетанням ожила
В яскраво-веселковому промінні ранку,
І стоголоса пісня гаєм попливла.
Можливо, долей у світанку цім сплетіння,
Мереживо печалі і предивні сни,
Що кличуть в молоде туманне безгоміння
Із скороплинних митей давнини…
07.07.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2020
автор: Martsin Slavo