Було це давно. Мужик їхав з ярмарку на двох підводах. Одну
тягнув осел, на підводі була пшениця, другу тягнув кінь, на підводі були
різні покупки і сидів той мужик.. Ослу було дуже важко, не доїхавши й
наполовину дороги, він почав приставати, невмоготу була йому ота
поклажа. Осел і каже на своїй ослячій мові коневі: "Будь ласка,
підсоби мені, а то я підорвусь і здохну!" Кінь не звернув уваги на
осла і його прохання, ще й з досадою промовив: "А мені що до того, що
ти здохнеш? Туди тобі й дорога!"
Проїхали вони ще з півверстви, осел упав, та й не піднявся. Мужик
зліз з підводи підійшов до осла, зрозумівши, що той мертвий, взяв ніж,
обідрав осла, кожу поклав на підводу. Потім упряг коня в ту підводу, що з
поклажею, і до неї причепив другу підводу, якій були дрібні
покупки. Кінь з великою натугою тягнув ті дві підводи. Тут - то він і
схаменувся: "Ех, було б підсобить ослові, той не довелось би мені таку
важку поклажу тягти! То б ми вдвох везли все, а тепер я один за двох
везу, та ще й ослову шкуру в додаток!"
Так буває і поміж людьми,
Хто скупий на допомогу,
Не поможуть і йому,-
У скрутну для нього пору...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884476
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2020
автор: геометрія