Мов намистинки, нижуться слова
В разочки, із яких складу намисто,
Теплом, ні, сонцем серце залива,
І жить без тебе вже собі не мислю.
Я з сонцем тим лягаю і встаю,
Співаю разом з диво-солов’ями –
Все проковтну я і перетравлю,
Адже кохає серце до нестями.
Складаю не слова вже – камінці,
Важкі і гострі – смак розчарування,
Хоч боляче душі й моїй руці,
З них викладаю слово знов – «кохання».
12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.07.2020
автор: Ганна Верес