Згадалось минуле... Коли
Удвох ми з тобою були.
Там бив з-під землі водограй...
Дитинство- знецінений рай...
Тепер розуміється все,
Та пошта листів не несе
Туди, тогочасній мені,
Що спить на чарівнім руні,
І гадки не має про те.
А літо мина золоте...
Те літо, в якому їжак
Приходить на борщ, хоч хижак.
Де хмари пливуть в далині,
А ти все говориш мені
Про подруг своїх, про життя...
І цьому нема вороття.
Але я тодішня мала,
Як кажуть, іще й не жила.
Якби тоді знати мені,
Що цінність у кожному дні.
Якби розуміти, що ти
Надумаєш в вічність піти...
І стихнуть розмова і сміх,
І літо вбереться у сніг...
А знаєш, я, точно як ти,
Не можу кудись, та не йти.
Й люблю, коли листя летить,
Єднаючи наші світи...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Анна Шульке