Не плач, моя доле, що літа зосталася жменя,
І день вже не той - у бистрині ховається тінь,
Ще мрія жива - в ній витає жага та натхнення,
Де подих притих у спокусі чудних мерегтінь.
На диво журбі, напивайся життєвим нектаром,
Присівши, ще мить, у обіймах дзвінких верболоз,
Добром не скупись - все минеться у втісі - задаром,
Задаром торкнися сльози у липневих ще гроз.
Де хміль не згорів, не доцвів у громах посивілих,
В нім мружиться день, що журливо з тобою пробіг...
Не плач, моя доле - забудься в садах здичавілих,
Де літечка жменя присіла на сивий поріг...
(С) Леся Утриско
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884526
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Леся Утриско