Іще дна ніч добігла до кінця,
Вписала в календар наступну дату.
Торкнулась доля до мого плеча,
Щоб зморщечку ще дну подарувати.
А я прошусь: «Чекай, не поспішай,
Хоч ти і маєш звичку малювати,
Моя іще не стомлена душа,
А губи просяться, щоби їх цілувати.
Нанизуються у разки роки,
Тому мій вік не є уже секретом.
Але ж я жінка і жива поки,
Бути коханою – моє життєве кредо».
26.07.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2020
автор: Ганна Верес