Ми всі українці
та різні у нас імена,
І погляди різні,
історія тільки одна.
Різняться і почерки наші,
що пишуть слова,
По-іншому в кожного
рана болить ножова.
Тому, зачасту, ми,
як лебідь із щукою, й рак.
На рідній землі,
як на ниві багатій жебрак.
Ми всі українці
і доля в нас також одна,
Все ходим по колу,
напружена знову струна.
А хочем вперед.
А чи хочемо справді, хто зна?
Чекаємо осінь.
Недавно ж минула весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Тамара Васильєва