[b][i]Іде, свідомо уникаючи людей,
Душа знов лабіринтами старими.
Того кохання сила по шляху веде,
Хоч і образа довго ще пектиме…
Аж доки серце справжній спокій віднайде.
Кровитиму я віршами своїми…
Як між рядками змовкне вічне: з ким ти? Де?!
... І обплітають все довкола рими…
У хвилі нашій - акустичній, звуковій,
Цей імпульс серця лине ультразвуком,
До тебе трепет коливання: мій, мій, мій…
Сплетінням рук… сердечним перестуком…
Кохання чисте розлилося між світів –
На тільки нам знайомій серцю частоті…[/i][/b]
(Фото- інтернет.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: Білоозерянська Чайка