Красень серпень на порі,
Літо у розгарі...
Квіти у моїм дворі
Квітнуть кучеряві...
У садку вже дозрівають
Яблука і груші,
Із - під листя виглядають
Сливи прехороші...
Морква є і огірки,
Кавуни і дині,
Патісони, кабачки,-
Дозріва все нині...
Я щоранку поливаю
Городину й квіти,
Їх наснагу відчуваю,
Вони ж бо, як діти...
Кажуть в серпні ще не раз,
Спина й ноги мліють,
Та втрачать не можна час,
І мати терпіння...
Сонце світить золоте,
І птахи літають,
Хоч і вітер бува дме,
Мрії не вмирають...
Жаль, що літо до кінця,
В серпні добігає...
Осінь шле свого гінця,
До нас поспішає...
Мине літо розмаїте,
Осінь прийме зміну,
І хоч осінь теж цвіте,
Все ж відчуєм зиму...
Наперед не будем ми
Осені лякатись,
Нині серпень на порі,
Повід є всміхатись...
В серцях іскри ще горять,
Руки й ноги в силі...
В серпні дні не схолодять,
Будем ми щасливі...
Красень серпень на порі,
Літо у розгарі,
І в садку моїм й в дворі,
Силуети браві...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2020
автор: геометрія