[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=frKUXCcP7lA[/youtube][color="#0007c4"][b]
Темна ніч, тільки зоряне небо.
Наді мною мільярди зірок.
Чую вітер заплутався в вербах,
і гудить і дзвенить мов клинок...
Темна ніч, зникло місячне сяйво,
не розгледіти давніх стежин,
що вели нас у край життєдайний,
в світ щасливих й багатих родин...
Темна ніч над країною висне:
і страшна, і пуста, мовчазна.
Щось загрозливе в ній і зловісне,
відчуваю. Що далі, хто зна?
Ніч ворожа затьмарила розум,
і людські прохолола серця,
і занурила в метаморфози
плутанини буття і життя...
Темна ніч, цілий рік, неосяжна
споглядає, тільки зорі німі,
як б'ємося звитяжно, відважно,
вже сто років в кривавій імлі...
Тільки темрява нічки густіша,
більш задушлива аніж була,
все тому, що ненависть частіше
бенкетує у нас в головах,
все тому, що любові замало,
оселяється в наших серцях;
до землі, що тебе згодувала,
до родинного кола взірця...
Не ховаюсь від мороку ночі.
Не втечеш, скільки б верст не біжи.
Плач усюди, заплакані очі, бачу...
Сину Божий, допоможи!!!
Тільки дике, якесь, реготіння,
як знущання, луна звідусіль,
через нашу біду і безсилля,
і нестерпну, невичерпну біль...
Темна ніч. Темні люди. Задуха...
Полонили свободи вогні .
В'яже волю і ноги і руки,
найхоробріших наших синів...
Але що це? Горить видноколо?
То спалахує обрій вогнем,
І зникає пітьма поступово,
Попід блискавкою-мечем…
Вершник-лицар, мов зоряне небо,
Спалахнув світом тисячі Зір,
І розвіялась нічка по степу,
І з’явився Він всім на позір…
І здригнулися гори високі,
І у шторми збудились моря,
І загули вітри в різні боки,
То розвіяла мряку Зоря!
Вічний день, Сонцем радісно грає,
На барвистій родинній землі,
То у рідному, любому краю,
Знову щастя наснилось мені…[/color][/b]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.08.2020
автор: CONSTANTINOPOLIS