Нашої юності чудові, ніжні дні -
Ясні!
При місяченьку ти зізнавсь у коханні
Мені.
Життя всміхалося, як сонце, молоде,
Але…
У парі не судилося прожити нам
Цю мить.
Тягнулись довгим потягом сумні літа,
Вода…
Перегоріло і погасло, не ятрить -
Щемить…
Як громовиця та, через десятки літ –
Привіт!!!
Заквітувало небо й вся земля, бо я –
Твоя!
Ми зберегли наше кохання, як кришталь,
Не жаль
Років, котрі збігли з життя часом, бо ми -
Разом!
Осінь гріє любові нашої вікно -
Давно.
Жага кохання в серцях і теплі гами,
З нами!
Ми пронесли ці почуття через років
Життя.
В.Ф. - 17.08. 2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: Веселенька Дачниця