02.02.2020
Мова на нас образилась:
Її суржиком геть забруднили.
Вибач, мово, ми ненавмисно!
Просто ще щось не довчили.
«Пріступаєм ми до роботи!»,
Та ні! Всі нумо до праці!
Не на «подносі» носять їжу,
Несіть нам її на таці!
Устілка - не «стєлька»
Тарілка - не «тарєлка»,
Цукерка - не «конфєтка»,
Серветка - не «салфєтка».
Візьму ополонок,
Наллю собі суп,
Цілушку хліба відріжу,
Таку апетитно смачну
Й запашну!
Отож абсолютно свіжу!
Пелюшка, ліжко,
Пляшечка й візочок -
Все наче є у малечі!
Чого тоді так кричать малі?
Аж здригаються плечі!
Бо вона - розумниця,
А він - розумник!
Забули ви про брязкальце!
Забули ви про дурник!
На підводному човні
Я опинився!
Бац! Прокинувся! -
То сон наснився!
Вирушив я у подорож,
Там друга зустрів!
Який збіг!
Мовиться тут про
Збіг обставин!
І ні до чого тут біг!
Я сидів у потягу
На протязі
Протягом трьох годин.
Тож не дивно,
Що я занедужав -
П‘ю цілий день аспірин!
Мова - не «язик»,
А «язик» - не мова!
Вчили ми учора,
Зараз вчимо знову!
Бо для нас різниця є -
Не «Да какая разніца!» -
Своєї землі ми «владєлєц / -ліца»
Або все-таки власник й власниця!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.08.2020
автор: Ольга Закревская