“Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої”. (1 Івана 1:9)
Я буду вірити Тобі,
Що Ти простив мені, Ісусе.
Любити й вірити завжди,
Господь, нехай же не спіткнуся.
Я буду вірити в Тебе,
Що Ти, Христос, мій Відкупитель.
Хай Дух Святий в мені живе.
Я буду вірити, Спаситель.
Я хочу вірити, Христос!
Прошу, даруй незламну віру,
Щоб не зламало її щось.
Хай вірю й йдучи у могилу.
Я буду вірити, Христос!
Спасителю, Ти сенс усього.
Давай життя пройдемо вдвох.
Прослав в мені Себе святого.
Я хочу вірити, Христос!
Я буду вірити, Месіє.
Щоби невірства не знайшлось,
Допоможи, хай милість діє.
Я вірю, Господи, що Ти,
Не так кохаєш, як людина.
Простив, простив! Усе простив!!!
Я ж, Боже, дуже завинила.
Твоя любов й пролита кров, -
Господь, який же Скарб я маю!
І прощена радію знов,
Почувши ніжне: Я приймаю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884924
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.08.2020
автор: Лілія Мандзюк