До нарколога звернувся
Не старий ще пацієнт:
-Був би, лікарю, загнувся,
Врятував один момент:
Підвернулась молодиця,
А було погано - край!
Дала віскі похмелиться,
І відчув я, що є рай.
Лікар каже: -Тут все видно
(Зразу зник весь оптимізм),
Як п’яниці, вам не стидно,
Згубить вас алкоголізм.
Такі люди всім огидні,
Викликають масу бід,
В вас хвороба очевидна
Це страшніше, як КОВІД,
Якщо хочете ще жити,
Бо не буде вороття,
То негайно киньте пити –
Це продовжить вам життя.
-Правда, лікарю, терпів я,
Думав, буду вже в труні,
Бо цей тиждень, що не пив я,
Роком видався мені!
То чи варто отак жити,
Де приходить каяття?
Якщо мучитись, не пити,
То нащо таке життя?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Катерина Собова