Усенький вечір неба сказ береться –
Гуде, як потяг, і кричить "ура!",
Стріляє громом, полум’ям плюється
І воду ллє, неначе із відра.
Усенький вечір гостить землю ревом.
Лице- мара, без місяця і зір.
Трясуться вікна і в саду дерева,
Бездомні пси налили ляк у зір.
Усенький вечір серце жде на тишу.
І гул урешті стулює свій рот.
Вікно сміливо відчиняю, дишу
Вологим киснем о́після спекот.
05.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885065
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)