не слухай мене: я мелю дурниці.
щось відбувається – я не бачу того й не знаю.
здається, речі й предмети стали щільнішими й важчими.
чула? не бігай, слухай: я спитаю про щось. стій рівно.
тепер твої пальці бігають. лоскотно, перестань.
я аж тепер починаю трохи тебе розуміти.
прошепочи, як ти вмієш – вкрадливо, солодко й хрипко
– ні, я знаю своє ім'я. скажи, кого мені вбити.
просто скажи: я знаю? правда? як хочеш, напиши
мені на лобі кігтиком кривавим –
це вже романтика – ім'я, кого вбити. нехай
твої стежки лишаються в тумані,
та цьому дурневі, що я його вб'ю, довіряти не можна.
ти розумієш? я тобі нічого не зроблю,
та ця брудна тварина обрала собі долю.
будь певна. а якщо станеш за неї просити,
я вб'ю її ще жорстокіше, а тобі за твоє милосердя
дам телевізором по голові, купиш собі нового.
купиш? бо я вже бачу, до чого ведуть
наші дивні стосунки. то було зайнялося в підвалі,
а тепер вже скидає стріху, мов кришку
з романтичного чайника. ого, ти тремтиш, маленька!
в чому річ? ти гаряча! гай-гай! дивися, кажи мені правду.
про що ми насправді мріємо? невже я тебе не знаю?
а ти мене знаєш: я хочу бути спокійним за тебе,
хочу, щоб ти зі мною почувалася у безпеці.
– а ти почуваєшся? бачиш? ось я до чого веду.
не бійся мене ніколи: навіть коли приходжу
дикий і закривавлений. скажи, кого мені вбити,
й моє серце вмить заспокоїться –
хіба ти не хочеш цього?
tell me who to kill, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.08.2020
автор: Alisson