згадуючи свої
тихі злочини, що лишилися без розплати;
чекаючи, коли лінива річка буття
пронесе попри тебе твоє минуле,
милуючися таємничим похмурим виглядом
вкритих лісами гір, що за них зачепилися хмари,
що ти ще робитимеш крім цього,
як не журитися своєю самотою?
що тобі ще робити? – чи це не страшне питання?
хто, ти думаєш, визволить твою душу
з цих жорстоких цупких лабет?
хто даватиме ляпасів, гукаючи в сльозах,
щоб повернути тебе до реальности, –
на кого б ти, зрештою, позивався до суду,
якби по тебе прийшли небеса?
як тобі жити в такій – не знаю в якій – самоті?
я не знаю, що може бути доброго в такому житті.
а цікаво, цікаво: що ти скажеш, мій друже,
коли й небесам набридне терпіти твої безумства?
що ти робитимеш? впадеш на підлогу в истериці?
верещатимеш, як порося, що все то було давно
і неправда? еге ж, еге ж:
ти й тоді безпричинно віритимеш,
що самому тобі – надійніше навіть
коли небеса приходять по твою легковажну душу.
це – так нудно, аж ніяково: стара, як земля, історія,
стара, як гра в дурня, гра, де люди лишаються в дурнях.
а може, ти думаєш, маєш славу понад господню?
я думаю, ти – божевільний, і ця думка здається слушною.
ні, твоя нервова система не може триматися довго.
кидатися, як хорт, на цих працелюбних селян?
а на кого ти, власне, полюєш? бачу, тебе нацькували
на невловимого демона, котрого ніхто не бачив. –
будь послідовним та мужнім,
не впадай у підступні сумніви, –
тримайся. вже скоро небо прийде по тебе, й скаже:
молодець! ти робив все, як треба, слухай нове завдання
when the sky comes looking for you, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: Alisson