Прости, матусю, за усе прости! (Монолог загиблого воїна)

Прости  мене,  матусю,  за  любов,
Котру  ділив  тобі  і  Україні,
Але,  мабуть,  велів  мені  так  Бог:
Обох  любить,  мов  пісню  солов’їну.
Прости,  матусю,  за  непослух  мій,
За  вилиті  й  невиплакані  сльози,
За  все,  що  я  зумів  і  не  зумів,
За  всю  життєву  спільну  нашу  прозу.

Прости  мене  за  вимушений  біль:
Боролась  ти  з  хворобами  моїми,
І  за  терпіння,  що  несла  в  собі,
Ладнаючи  руками  все  своїми.
Прости,  матусю,  за  полин-печаль,
Яку  пила  і  п’єш  іще  і  досі,
Що  залишилась  без  мого  плеча,
За  передчасну  сивооку  осінь.

Прости  мене  за  ночі  й  дні  в  журбі,
Якими  частував  тебе  частенько,
За  квіти,  не  даровані  тобі,
Не  сказане  «люблю»  для  тебе,  ненько.
Прости,  матусю,  за  невинний  гріх,
Що  я  за  волю  нашу  став  солдатом,
Потрібну  як  повітря  для  усіх,
Болить  тобі  моя  посмертна  дата…

Прости  мені  і  цю  мою  вину:
За  біль  розлуки,  що  налив  у  серце,
Коли  пішов  від  тебе…  на  війну.
Благаю,  тебе,  матінко,  не  сердься!
Прости,  матусю,  за  усе  прости:
І  за  моє  довічне  вже  мовчання,
Що  рано  довелося  відцвісти,
І  за  твоє  згорьоване  зітхання.  
5.08.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.08.2020
автор: Ганна Верес