А ліс шумів… він ніби кликав:
- Який я гарний! Подивися.
Дзвеніли птахи. Їх мажорні
легкі пісні, дзвінкі, лилися.
А ліс шумів… Тягнулись віти,
зелені й пишні, до хмаринок.
А ті такі вже легкокрилі,
ще легші від пухких пер’їнок.
Суничок ніжних з-під листочків
рожеві визирають лиця.
В грибочків підростають ніжки,
десь побіжать… тільки й дивися.
Та як їх вгледиш? Капелюшки
вже одягли. Такі барвисті!
Руді, білесенькі, червоні,
рожеві, жовті, попелисті.
Горять у вранішньому сонці
на них краплиночки прозорі.
Бо залишили у них світло
вогнів чарівних ясні зорі.
А ліс шумів... вітав нас зрання,
він недалечко, йшли ми пішки.
Нас тепле літо розбудило,
щоб в росах й ми скупали ніжки.
Грибів та ягід назбираєм
у свої кошики новенькі.
Рум'янець літечко залишить
на наших личках веселеньких.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885262
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Надія Башинська