Я пішов у серпневий поранок,
Я надихався літнім теплом,
Це душі, а тілу сніданок
Все єство наповняє добром.
Тут росою вмиваються трави,
Переспів чути ранніх птахів,
Діамантами вкриті отави,
Все живе прокидається з снів.
Я впиваюсь тим запахом літа,
Квітів, трав, м'яти і чебреця,
Я б за ним обійшов і пів світу,
Тільки б диву не було кінця.
Сонце в променях Землю купає,
Журавлі обняли синеву,
Зелен день вже ходу́ набирає,
Запитайте: "Ті ди́ва кому?"
Як не нам на Землі нашій грішній
І такій надпрекрасній, тому ...
Зачерпніть повні пригорщі дива,
Заховайте, зв'язавши вузлом,
І черпа́йте, коли буде злива,
Чи гроза над невтішним чолом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Олекса Терен