непогано. не так вже й погано, а коли вже по правді: диво.
як мені це вдалося? та відомо ж: я – маніяк,
фортуна таким усміхається, невдахи таких бояться,
дівчата – обожнюють. треба накреслити план на майбутнє.
ти стоїш на новім роздоріжжі, вітер немов вагається,
куди йому віяти. можна лягти у траві, й спати.
ти ходив, мов по білій лінії, шляхами найкращих можливостей.
ти ходиш по лезу відтоді, як навчився голитися. бачиш,
чи живий ти, чи мертвий, ти завжди міг бути й таким, і таким,
бігаючи, мов имовірна хвиля, між домовиною та колискою.
не надто добре. мабуть, маєш чи не найліпший вигляд в межах дня,
століття, вічности. мандрівнику, згадай свої гріхи,
поглянь на світ прискіпливо, й не почувайся добре:
життя ні з ким не лагідне. воно тебе хапає,
немов бика, й веде, щоб ти чи вниз, чи вгору –
все ліз та ліз, бадьорий. ти лізеш, скалиш зуби,
і на всі боки свідчиш: я люблю життя!
якщо це життя дозволяє тобі почуватися добре,
виконуй його забаганки, давай йому всі обіцянки.
воно має рацію, змушуючи опанувати цей світ серйозно,
від домовини до колиски й знов назад,
а не лінивим спогляданням мрій в тумані.
здається, непогано. всі ті, що були
ледь инакшої думки, програли, моя маленька.
чи могла б ти навчитися так, щоб цей досвід став і твоїм?
тоді вже не матиме значення ніщо, крім чіткого бачення
як я роблю це, навіть сидячи на роздоріжжі,
а насправді блукаючи, мов невгамовна хвиля,
в цьому дикому просторі між колискою та домовиною
cradle to the grave, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.08.2020
автор: Alisson