ЯК РОКИ І ВІКИ...
(із збірки "Чаро-зіллячко")
Протяг колише завісу,
Що на моєму вікні,
Ранок серпанки розвісив
По голубій далині.
Ніжний, прозорий початок
Певне, спекотного дня.
Чуєш, як став він звучати
В ніжних пташиних піснях?
Далі заявить про себе
Гуркотом, шумом юрби,
Примусом вічного “ТРЕБА!”
У суєті боротьби.
Треба вже, треба вставати,
Йти до намічених справ.
Ранок іде спочивати,
День в сурми гучно заграв.
Котиться час швидкоплинний,
Спека поволі спада,
Сонце до обрію лине
Вечір у світ загляда,
Ось і в минуле полинув
День, як роки і віки.
Пісню життя лебедину
З неба доносять зірки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885368
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Людмила Григорівна