Де зоряна пектораль
На грудях нічного неба -
Серпневої млості жаль
За літом,що плаче медом.
Так - час зупиняє шал.
Так - тане тепло осоння,
Щоб висвітлить назагал
Усе,що прийшло з безсонням.
І марева від жаги,
І видива в танцях ночі,
Бо часу не до снаги
У наші вдивлятись очі.
Наливши плоди вином,
Він лине в ранкову просинь.
Лиш першим сухим листом
Нагадує: скоро осінь...
П'янливого серпня сплін -
Пронизлива увертюра,
До дійства,де часоплин
Стає нездоланним муром...
Тож лийся,вино з плодів,
Допоки нас час не бачить!
Щоб кожен таки хмілів
Від літа,що медом плаче...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2020
автор: Вадим Димофф